Варто дізнатись: Таємна медична школа Яна Заорського
Ми б хотіли приблизити до Вас видатну постать – професора Яна Заорського, який присвятив своє життя, проводячи навчання медицини під час окупації.
Професор народився у м. Краків у 1887 році, медичний факультет закінчив при Університеті Яна Казимира у м. Львів. Протягом короткого часу став асистентом у клініці проф. Людвіга Ридигера. Після вибуху Першої світової війни, його призначили на посаду хірурга до австрійського війська, пізніше відбував службу у Польських легіонах. Його діяльність як військового лікаря на фронті, під час повстання тривала протягом двох світових воєн. Він завжди був готовий служити на допомогу войовникам за батьківщину, також сам ризикував своїм життям. У квітні 1916 року був ординатором польової лікарні у Любліні. Там зустрів свою майбутню дружину – Марію, дочка доктора Казимира Ячевського. У 1920 році він оселився у рідній Варшаві та зайняв посаду старшого асистента ІІ Хірургічної клініки Варшавського університету, а пізніше – ординатора відділу хірургії при Варшавській лікарні для дітей.
Ймовірно найважливішим елементом діяльності професора в ті часи, було його залучення до створення медичної школи. Коли вибухла війна, німці зайняли польські установи. Ліквідували школи, закривали лікарні. Відкриття нових установ було дуже ризиковане. У спогадах професор пише так про цей період:
Осінню 1940 року звернулись до мене «свіжовипечені» випускники таємних ліцеїв, просячи про пораду, в якій спосіб вивчати медицину. Розказували, що таємне навчання організували вже на кількох факультетах Університету та Політехніки, чому тоді ж лікарський факультет не організовує навчання за їх зразком. Я пообіцяв дослідити цю справу, хоча я бачив значні перешкоди організування таємних лабораторій, робочих місць або клінік.
У той сам час звернувся до мене проф. ФранцішекЧубальский з новиною, що лікарський факультет прийняв ухвалу, що надає мені право до створення таємного навчання медицини. Таким чином мене надихнули з двох сторін, і я прийняв рішення це зробити, не пізнаючи про перешкоди та небезпеки, які я зустрічаю.
Незважаючи на адміністративнітруднощі та клопоти зі знаходженням місця для школи, протягом короткого часу школа розпочала свою діяльність. Школа віднайшла місце в знищеній університетській будівлі теорії медицини. Вона не могла мати статус вищого навчального закладу, тому функціонувала під назвою приватна професійна школа. Її програма повинна була бути офіційно спрощена, однак професори таємно підвищували рівень, щоб студенти отримали комплексні знання з медицини.
Оскільки анатомічну секцію ми не могли офіційно організувати, то ми надали студентам мокрі анатомічні препарати, таблиці та живих жаб, які знаходились у басейні під кабінетом фізіології. (…) Було трішки холодно під час першої зими та весни, але ми не могли досягнути відразу всього; професори мусили надавати лекції у зимових пальтах, але в більшості молодь знімали верхній одяг, так як їх зігрівав ентузіазм. Оскільки молодь утратила рік навчання з причин окупації, ми вирішили до програми навчання першого курсу школи внести два курси медицини. Ми отримали необхідні для цієї мети години за допомогою скорочення канікул.
Заняття розпочались, незважаючи на прохання про стримування таємниці та нерозголошення інформації, молодь не змогла стримати свій ентузіазм. З цієї причини професор був викликаний німцями для представлення новлених навчальних планів і програм та його попередили, що буде він нести особисту відповідальність, якщо віднайдуться розбіжності. Від того часу німці перешкоджали діяльності школи і за кожним разом викликали професора Заорського, щоб він складав звіти. Ситуація в країні буда дуже небезпечна. На вулицях Варшави були організовані регулярні облави:
Особливо небезпечним був день, коли відбувався загальний екзамен з фізики, а по цілому місті німці організовували облави. Доцент Заорський прийшов до школи, нікому не дозволив вийти, попросив вахтерів, Ліпінську та Матушевську, купити хліб та ковбасу (так!), зробити багато чаю і нікого не випускав. Екзамен відбувся.
Знову було поставлено під сумніви рівень освіти. Заявлено про вивіз дирекції школи до обозу та про розігнання учнів. Однак цього разу вдалося вислизнути.
Потрібно було в якийсь офіційний спосіб знизити рівень навчання. Вирішено змінити назву наукових предметів. Таке завдання отримав до виконання АнджейЗаорський, який взяв до себе на допомогу товариша Луціана Шишковського. У найближчому часі з’язились нові назви, які пояснювали попередні назви, загально в світі прийнятих, наприклад, замість паразитологія – наука про паразити та боротьба з ними, анатомія – будова тіла людини, фізіологія – будова та дія організму людини і т.д.
Ведення школи ставало щоразу важче. Згодом її закрили. Викладачі у поспіху забрали наукові обладнання та зберегли їх у своїх домах. Доля школи здавалася вирішеною. Однак професор на здався. Він відкрив нову школу в будівлях гімназії ім. Гурського по вул. Гортензії. Об’єкт стрімко відновив свою діяльність, однак з німецької сторони натиски були ще більш жорстокіші. В кінці кінців, професор разом з сином були арештовані гестапо в 1943 році і ув’язнені в тюрмі Павяк. Там переживали справжні хвилини життя в страху. В той час було ув’язнено та розстріляно багато осіб зі світу науки.
На щастя, завдяки старанням дружини професора Заорського, він та його син були звільнені. Школа надалі діяла, не зважаючи на те, що понад 2 місяців була залишена без директора. Ян Заорський повернувся до праці трішки пізніше, не зважаючи на травматичне пережиття. Діяльність школи остаточно була припинена в день вибуху Варшавського повстання, а її вклад у розвиток медичної освіти залишився неоціненим.
Опрацьовано на підставі Енциклопедії медиків Варшавського повстання:
